У Пенсильванії вимели з магазинів спиртне, в Техасі розкупили зброю (пишуть: «У нас стволів більше, ніж людей!»), у Франції — презервативи і вино, а німці, як самі неромантичні, запаслися туалетним папером, тим часом як жителі Намібії обходяться зовсім без нього… Як ведеться іншим у цей нелегкий час? Де кого застала доля у цей момент і як вони справляються з новими обставинами? Про це і більше ви дізнаєтеся з добірки цікавих листів, яку публікує новозеландська блогерша Ліз, і з дозволу якої я перекладаю і викладаю їх у своєму блозі. Серед них буде і мій допис. Якщо відчуваєте, що треба висловитися, напишіть у коментах про свій досвід карантину, і я опублікую його у наступній добірці.
Будьте здорові!
Ваша Моторна
«Секрет змін на краще полягає в тому, щоб зосередити всю свою енергію не на боротьбі зі старим, а на побудові нового». Сократ
Ліз. Нова Зеландія
Карантин мені нагадує нашу навколосвітню подоріж, яку ми здійснили кілька років тому.
Гроші не надходять. Доводиться обходитися тим, що маєш. Не відчуваєш тиску, що треба куди-небудь йти або щось робити .
Нема кого провідати. Немає відчуття провини через, те, що собака задихається, бо ти поспішаєш скоріше скінчити прогулянку з ним.
Немає нескінченних поїздок до супермаркету за пачкою коріандру. Не треба йти спати о десятій тридцять. Не треба вставати о шостій ранку.
І мені це подобається.
У Новій Зеландії введено загальний карантин.
Люди у своїй більшості дотримуються правил (хоча один із наших сусідів вирішиів влаштувати вечірку з барбекю та пивом на під’їзній дорозі до свого будинку для всіх сусідів).
Поки що поліція не заарештовує порушників, але введено гарячу лінію, на яку можна зателефонувати, якщо побачите, що хтось порушує правила, і хочете, щоб порушника було покарано.
Погода гарна. Осіннє блакитне небо і відчуття незвичного спокою й затишку.
Мені подобається, що я маю тепер набагато більше часу. Мені подобається, що не треба їхати до міста щодня. І подобається раптовий інтерес, що виникнув у Тесси (доньки) до кулінарії. І що Брайан (мій син) знову вдома з нами. Будинок ніколи ще не був таким чистим.
Шеріл. Бухарест, Румунія
Ми з чоловіком приїхали до Бухареста за 2 дні до введення карантину. Нам довелося швидко полишити Москву через те, що роботодавець мого чоловіка звільнив усіх вчителів-іноземців. У нас було 4 дні на те, щоб спакувати речі і виїхати з Москви. Але це вже інша історія.
У Бухаресті ми знаходимося вже тиждень, майже не виходячи з невеличкої квартири-студії. У нас введено воєнний стан, потрібні письмові «дозволи», щоб виходити за покупками, для заняття спортом, для відвідання лікаря або надання допомоги людям похилого віку чи дітям. Ми кілька разів були на вулиці, майже все закрито, дуже мало людей. Ми не бачили воєнних, було кілька поліцейських на вулицях, але нас не зупинили і не попросили показати документи. Нємає паніки і в магазинах не бракує нічого.
Ми не можемо побачити, яка погода, коли не виходимо на вулицю, тому що живемо у квартирі на першому поверсі, і навколо нас високі будівлі, що закривають небо.
Позитивні моменти: я стала дуже уважною й лагідною до чоловіка (але я думаю, що це позитивний момент для нього!). Позитивні моменти для мене: я багато пишу до свого блогу і набагато більше спілкуюся, ніж будь-коли раніше (для інтровертів це дійсно важко, але насправді зараз слід бути в команді, де підтримують один одного).
Медісон. Джорджтаун, Техас
Я працюю в фірмі з дизайну інтер’єрів і у мене власний онлайн-магазин вінтажних речей. Мій чоловік працює два тижні через два тижні, у нас немає ані дітей, ані домашніх тварин, — тож я була сама останні два тижні, відколи офіс закрився і мене відправили працювати з дому.
Я скористалася цим часом, щоб здійснити свою мрію і жити як аміші. У мене і без того немає телевізора, але до того ж я полишила соціальні мережі, не дивлюся Netflix і не читаю новини на телефоні.
Я вимкнула кондиціонер (це новинка в Техасі, але тут весна і погода прекрасна!) та відключила всі побутові електричні прибори (навіть холодильник на короткий час, тому що гул порушував ранкову тишу — ха-ха!).
Коли я не працюю, я їжджу на велосипеді, читаю й пишу у журналі, прибираю і роблю дрібні речі, до яких раніше не доходили руки (чищу скребок для унітазу й виправляю оббивку знизу антикварної софи — ха-ха!)
Незважаючи на те, що нічого невідомо і що довелося призупинити планування подорожей, цей час усамітнення і тиші дозволив мені сповільнитися і відчути запах квітів.
Сара. Англія
У Великобританії введено карантин із 23 березня. Тут стратегія проста: «Залишайтеся вдома. Збережіть життя». Більшість людей, очевидно, дотримуються правил. Поліція використовує безпілотники, щоб присоромлювати людей і попереджати нас усіх про те, що віддалені подорожі до красивих місць для прогулянки не є «вкрай необхідними!»
У нас було досить багато гучних випадків захворювання, серед яких принц Чарльз і прем’єр-міністр Борис Джонсон, — чітке нагадування про те, що від хвороби ніхто не застрахований. Навіть мій брат і його родина протягом двох тижнів самоізолювались, оскільки у них були (досить легкі) симптоми вірусу.
Ми добре справляємось із тим, що доводиться бути вдома всім цілодобово. Я не люблю, коли життя переповнене ділами, тому насолоджуюся повільнішим темпом і збираюся проводити дорогоцінний додатковий час зі своїми дітьми.
Дивитися на речі відсторонено і надто не перейматися важко, тому я намагаюся не дивитися забагато новин і не переглядати забагато повідомлень у соціальних мережах — я вважаю, що весь зайвий «шум» є непосильним. Незважаючи на все це, я знайшла багато позитивних моментів, за які я вдячна:
Покращення здоров’я — щоденні прогулянки та «Фізкультура з Джо» о 9 ранку кожного буднього дня з моїми дітьми.
Розбудова громади — ми обмінялися номерами телефонів з багатьма нашими сусідами, а також пропозиціями про допомогу, якщо комусь із нас доведеться самоізолюватися або буде щось потрібно. У деяких районах люди створили групи у WhatsApp або Facebook для цілих вулиць і мікрорайонів, щоб зробити те саме. Це відновлює віру в людство!
Зміцнення дружби — за останній тиждень я більше спілкувалася з друзями та родиною, ніж за цілий місяць у минулому.
Місцеві відкриття — ми відкриваємо для себе все більше прекрасної сільської місцевості неподалеку від нас, не проїжджаючи багато миль кудись, щоб погуляти. Я також веду блог.
Лізе. Намібія, Африка
Ми перебуваємо на восьмому місяці навколосвітньої подорожі, і ми застрягли в Намібії. Тут карантин. Заборонено виходити без важливої причини і збиратися групами.
Ми надзвичайно вдячні за те, що у нас тут є будинок. Це жахлива ситуація для всіх бідних корінних жителів Африки, яким зараз доводиться залишатися вдома і практикувати соціальне дистанціювання (що неможливо, якщо ви живете в халупі 2 x 2, де сплять шестеро людей).
Ми знову згадали про свою любов до читання. Зараз ми читаємо по книзі на день. У нас немає Wi-Fi і немає доступу до інтернету, оскільки магазини закриті. У нас є роутер, але це Африка, тому ми не можемо придбати ваучер.
Але ми посміхаємося, тому що у нас є їжа! Дріжджів і борошна немає, і люди в Африці, схоже, обходяться без туалетного паперу, і тому його відсутність їх не турбує.
Нам не дозволяють ходити на пляж, але біля нашого будинку є прекрасні піщані дюни, куди я щодня ходжу. Я просто вдячна за те, що ми маємо, і ми використовуємо цей час для спілкування з дітьми.
Далі буде…
